Бюджет та громадськість

Огляд системи соціального захисту в країнах-учасницях Європейського Союзу

Цікавою для дослідження є система соціального захисту країн Європейського Союзу. Зважаючи на західне політико-економічне орієнтування України та плани щодо членства в ЄС, дослідження принципів, правових засад та форми соціального захисту в європейських державах-членах ЄС є одним із компонентів пошуку шляхів реформування системи соціального захисту в Україні.

Відповідно до положення, що міститься в «Договорі про заснування Європейського Співтовариства» кожен громадянин країни-члена Європейського Союзу є громадянином Союзу. Усім громадянам надана свобода пересування в межах країн Європейського союзу, що в багатьох випадках призводить до втрати багатьох гарантій у галузі соціального захисту порівняно з тими, які кожен із громадян має у своїй країні. Для подолання неузгодженостей, забезпечення високого рівня соціального захисту, виконання положень, які визначені Європейською соціальною хартією та Хартією Співтовариства про фундаментальні соціальні права робітників, Співтовариство здійснює заходи, які сприяють координації дій у соціальному захисті та враховують відмінності національних законодавств щодо соціального захисту.

Законодавство країн Європейського Союзу гарантує кожному громадянину право на соціальний захист та соціальні виплати. Проте при міграції населення по території країн Європейського союзу виникає проблема соціальних виплат, що знайшла своє вирішення у ст. 42 Договору про ЄС де йдеться про адаптацію соціального захисту до захисту працівників-мігрантів та його відповідність двом основним принципам: створення можливостей для набуття та збереження права на соціальні виплати шляхом врахування всіх періодів, передбачених в законах окремих країн та надання виплат особам, які є резидентами на території країн-членів ЄС.

В інших нормативних актах Співтовариства, зокрема у Регламенті 1408/71 зазначається, що метою створення європейського законодавства щодо соціального захисту є не гармонізація законодавства країн-членів до європейського, а координація порядку забезпечення особам соціального захисту. Також вказано, що важливим є те, щоб внески до фондів соціального страхування, зроблені особою в одній із країн-членів ЄС, давали їй право на соціальний захист в будь-якій з країн-членів ЄС, необхідно усунути можливі територіальні обмеження під час використання різноманітних схем соціального захисту. Важливою гарантією є принцип верховенства права ЄС щодо законодавства окремої країни-члена, на яких, у свою чергу, покладається обов’язок покращувати своє власне законодавство у сфері соціального захисту до стандартів ЄС.

Регламент 1408/ 71 не поширюється на конвенції щодо соціального захисту, укладені між країною-членом ЄС і країною, яка не входить до ЄС, за винятком випадків, коли конвенція стала частиною національного законодавства. Регламент 1408/ 71 у ЄС є комплексним актом, який визначає поняття особи у сфері соціального захисту, суть виплат та принципи, на яких базується соціальний захист. Поширюється дія акту на найманих працівників, самозайнятих осіб, членів сім’ї та одного із подружжя, який пережив іншого. Умовою поширення дії є наявність громадянства країни-члена ЄС, при тому один із подружжя вважається громадянином ЄС, незалежно від національності іншого.

Cпроби ЄС врегулювати всі питання щодо соціального захисту мігрантів та їх сімей дали позитивний результат, проте залишається невирішеною проблема із громадянами, які неспроможні сплачувати страхові внески. Не має правового регулювання становище громадян із країн «третього світу», які легально проживають в країнах-членах ЄС і осіб, які не входять до членів сім’ї робітників-мігрантів, що є громадянами країни-члена ЄС.

Отже, основними принципами права ЄС та країн-членів, щодо соціального захисту громадян є:
 Принципи недопущення дискримінації за національною ознакою, а також здійснення соціальних виплат незалежно від місця проживання особи.
Відповідно до даного принципу для призначення соціальних виплат використовується законодавство однієї чи кількох країн-членів. Особа не може позбавлятися соціальних виплат із тієї підстави, що вона не є громадянином країни за законодавством якої має право на виплати. Але цей принцип поширюється не на всі види соціальних виплат. Наприклад, відповідно до вказаного принципу надаються пенсії внаслідок втрати працездатності або смерті від нещасного випадку або професійного захворювання, пенсії за віком, виплати інвалідам.
 Принцип недопустимості надання особі однакових виплат у різних країнах-членах.
Даний принцип покликаний не допускати зловживань з боку осіб, що отримують соціальні виплати та недопущення отримання однакових виплат в різних країнах. Під однаковими виплатами слід розуміти ті, які мають спільну мету, об’єкт і підставу виплати. Інші критерії визначення є формальними і тому вони не відіграють визначальної ролі. Якщо працівник підлягав соціальному страхуванню у кількох країнах-членах, то, по суті, він може отримувати виплати у різних країнах. Таке право обмежується названим принципом, який деталізується і реалізується у країнах-членах відповідно до їх національного законодавства.
 Принцип прозорості інформації для осіб про розмір виплат.
Національне законодавство країн-членів ЄС визначає по-різному розмір виплат особам, що звернулися по соціальну допомогу, тому дуже важливе значення має інформація про розміри виплат, ознайомившись з якою, особа може вибирати те, що їй вигідніше. Жоден працівник не може бути позбавлений права на такий вибір. Цей принцип вимагає від країн-членів вироблення спільної концепції щодо класифікації виплат та порядку їх надання. Зокрема, створені спеціальні фонди для перерозподілу коштів на соціальний захист між державами-членами.
 Принцип взаємозаліку страхових періодів.
Даний принцип поширюється на виплати пов’язані із допомогою у зв’язку з материнством, сімейні виплати, з тимчасової непрацездатності, у зв’язку з інвалідності, на поховання та пенсії за віком. Відповідні орган країни-члена ЄС відповідно до законодавство якої особа бажає отримувати соціальні виплати, враховують період страхування, зайнятості чи проживання на території іншої країни члена ЄС. При цьому діє фікція, згідно якої вважається, що особа працювала на території даної країни і платила внески за її законодавством цієї.
 Принцип недопущення погіршення становища.
Це принцип гарантує стабільність становища осіб, які отримують соціальну допомогу, не допускається погіршення їх становища (зниження рівня виплат, звуження категорій осіб, які мають право на такі виплати тощо) у зв’язку з запровадженням єдиних правил у ЄС. Особи можуть вибирати більш вигідні умови соціальних виплат, якщо мають право на однаковий вид допомоги у кількох країнах. Так, у Німеччині досить високий рівень соціальних виплат, і якщо особа отримала право на пенсію у зв’язку з інвалідністю у Німеччині, то після повернення до своєї країни вона отримуватиме пенсію на рівні виплат у Німеччині, відповідно до зроблених нею внесків. Даний принцип забезпечує рівність становища осіб трудових мігрантів та осіб, які не скористалися правом вільного пересування по території ЄС.

Незважаючи на значний розвиток системи соціального страхування країн ЄС та ЄС в цілому, у цій системі є ряд проблем, зокрема: значне збільшення видатків пенсійного страхування (у зв’язку з несприятливою демографічною ситуацією); складність забезпечення своєчасного та повного внесення страхових внесків (Португалія, Греція); неефективність контролю при управлінні фондами соціального страхування через механізм соціального партнерства.

Загострення проблем спостерігається в Нідерландах та Данії, де має місце значне зростання оформлень інвалідності в осіб працездатного віку із загального числа відповідної вікової категорії. Спеціалісти це пояснюють із недостатньою зацікавленістю органів управління фондів, які не несуть фінансової відповідальності, а також в обґрунтованому визначенні підстав для надання допомоги у зв’язку з інвалідністю. Тому в Нідерландах та Данії реформується даний вид страхування.

Для вирішення зазначеної проблеми уряди країн застосовують такі основні заходи вирішення проблем у сфері соціального страхування: боротьба з шахрайством, обмеження видатків, посилення контролю (в адміністративній сфері); передача функцій соціального страхування приватним некомерційним і комерційним організаціям; використання нових фінансових механізмів.

Ефективним шляхом реформування системи соціального захисту в ЄС визначили також створення системи, за якої здійснюється врахування матеріального стану особи з метою надання виплат безпосередньо тому, хто потребує допомоги, а не тому, хто може забезпечити себе сам. До цієї методики як ефективного засобу контролю та скорочення виплат вдалася Великобританія, соціальні органи враховують матеріальний стан особи при виплаті 34 % усіх видів допомог.

В Європі вважають, що основними засадами, на яких демократичне суспільство засновує своє соціальне забезпечення та розвиток повинні бути вільна ринкова економіка, представлена підприємницьким сектором; демократично обрана влада; розвинений громадський сектор. Успіх можна досягти тільки при співпраці цих складових. Створення такої бази стало надзвичайно актуальним для України, яка взяла курс на євроінтеграцію. Курс в даному напрямку визначає першочергові завдання перед державою, зокрема це запровадження високих європейських стандартів і нормативів ефективного соціального захисту населення та сучасних адресних соціальних послуг для вразливих категорій – людей літнього віку, інвалідів, дітей–сиріт, самотніх непрацездатних громадян, жінок та дітей, які страждають від насильства в родинах, громадян, що звільнилися з місць позбавлення волі, бездомних та інших соціально - вразливих верств населення.

Синдикація

RSS-матеріал

Вхід

Зараз присутні

Зараз присутні 0 користувачів та 0 гостей.